Книжки по товарознавству

Гідрофільні речовини

Пешук. Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Вода є найбільш часто базовою або допоміжною речовиною в більшості косметичних препаратів. Для косметичних препаратів вона повинна бути очищена від збудників хвороб — кишкової палички та інших подібних мікроорганізмів. Загальна чисельність їх повинна бути не більше 100 колоній утворюючих одиниць (КУО) на один мілілітр. Окрім того, є встановлені норми гранично допустимих концентрацій (ГДК) для ряду хімічних сполук та шкідливих речовин.
Інколи слід враховувати також наявність у її складі розчинених газів: кисню, азоту та диоксиду вуглецю, а також наявність розчинених та важкорозчинних солей, так званих солей жорсткості. Вони небажані.
Для зниження жорсткості використовують головним чином іонообмінні методи. Відрізняють катіоніти та аніоніти залежно від того, які саме іони (катіони чи аніони) здатні змінювати іонообмінний матеріал.
В якості іонітів використовують високомолекулярні синтетичні іонообмінні смоли, котрі в полімерній матриці містять чисельні анкерні групи. У катіонітів — це сульфонатні, фосфатні або карбоксильні групи; у аніонітів — первинні, вторинні та третинні аміногрупи та групи четвертинних амонієвих основ.
Вони відзначаються високою швидкістю обміну, великою обмінною ємністю, гарною хімічною та механічною стійкістю. Але синтетичні смоли є непоганим поживним середовищем для мікроорганізмів, тому потрібно регулярно дезінфікувати іонообмінні установки. Принцип дії катіоніту та аніоніту показані на рис. 7.
Очищення води від електролітів — безперервний процес; обов'язково потрібно враховувати, що продуктивність іонообмінників обмежена, оскільки 1 г смоли може зв'язувати лише кілька іонів. Тому необхідна його періодична регенерація. Для цього катіоніти промивають 3-5 % розчином соляної кислоти, а аніоніти — 4 % розчином їдкого натру як це показано на рис. 7.


Рис. 7. Принцип дії катіоніту (а) та аніоніту (б)
Для контролю моменту, коли об'ємна ємкість іоніту вичерпалась, відбирають пробу розчину та вимірюють його електропровідність. Цей момент настає при незначному підвищенні концентрації NaCI.
Спирти. Це теж дуже важливі допоміжні речовини в складі косметичних препаратів. Особливо широко застосовують етиловий, ізопропіловий спирти, пропіленгліколь, гліцерин та сорбіт.
Спирти — це полярні речовини з гідроксильними групами. Вони мають сильні гідрофільні властивості і використовуються в основному як співрозчинник. Деякі властивості спиртів, прийняті в системі INCI, наведені в табл. 6.
Таблиця 6
Властивості спиртів

Етанол — етиловий спирт Для виготовлення косметичних засобів використовують денатурований 96 % (за об'ємом) етанол. Залежно від концентрації етанол використовують з різною метою: його 20 % розчини мають надійну консервувальну активність, а 70% суміш з водою можна використовувати для дезінфекції поверхні твердих тіл. Недолік його — це несумісність із деякими компонентами косметичних засобів, наприклад з речовинами, які підвищують в'язкість (органічні та неорганічні гідроколоїди).
Ізопропанол широко використовують у косметиці, бо він не подразнює шкіру. У лосьйонах для волосся та засобах для гоління він використовується як дезинфікувальний засіб та співрозчинник.
Пропіленгліколь — це рідина, яка змішується з водою, етанолом та багатьма ефірними маслами. Так як і гліцерин та сорбіт, пропіленгліколь у вологому середовищі є зволожувачем шкіри, а в концентрації 5 % і вище він є також чудовим співрозчинником.

Ви бачите тільки 29% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.