Книжки по товарознавству

Натуральні духмяні речовини рослинного походження. Смоли та бальзами

Пешук. Технологія парфумерно-косметичних продуктів

До них належать ефірні олії, смоли, бальзами та суха рослинна сировина.
Ефірні олії — це легколеткі маслянисті рідини, які видобувають із рослинної сировини. На початок XXI ст. вже було відомо понад три тисячі духмяних речовин, вивчено половину з них, а промислове значення мають поки що тільки понад 200 ефіроолійних рослин. Ефірні олії', як правило, розміщені в якійсь одній або двох частинах рослини (квітках, коріннях, корі, плодах, листі). Вміст ефірної олії невеликий 0,05-1,3%, але є винятки: у коріандрі — до 2,2 %, у фенхелю — до 6 %, анісі — 4 %. Із квітів отримують олію троянди, жасминову ефірну олію; із квіткових бруньок — ефірну олію гвоздики; із плодів — анісову та кмину; із кірки плодів — лимонну, помаранчеву та бергамотову; із листя — м'ятну, геранієву; із деревини — сандалову; із коріння — ірисову.
Вміст олії в рослинах значною мірою залежить від кліматичних умов їх вирощування, біологічної стиглості, пори року (для коріння), часу збирання, метеорологічних умов, умов та часу зберігання та інших зовнішніх факторів. Невеликий вміст ефірної олії потребує перероблення великої кількості сировини для її видобування.
Усю ефіроолійну сировину можна поділити на:
• трав'янисту — головним чином у листях, менше у гілках та стовбурі: м'ята, герань, базилік, евкаліпт, лавр та ін.;
• зернову — спілі плоди з насінням родини зонтичних: коріандр, аніс, кмин, фенхель;
• квіткову — троянда, лаванда, шавлія, жасмин;
• плодову — лимон, бергамот, помаранч;
• кореневу — аїр, ірис;
• інші види ефіроолійної сировини — дубовий мох (лишайник).
У багатьох рослинах ефірні олії знаходяться у вільному стані,
тому з них легко видаляються різними способами. У тих випадках, коли ефірні олії знаходяться у зв'язаному стані, наприклад у вигляді глюкозидів, для їх видалення потрібне додаткове розщеплення (гідроліз, ферментація).
Ефірні олії за кімнатної температуріи( 16-18 °С) найчастіше являють собою рухомі прозорі рідини без кольору або кольорові(жовті, зелені, коричневі, червоні).
Деякі ефірні олії, наприклад трояндова, анісова, фенхельна, при незначному зниженні температури застигають. Ефірні олії леткі. Леткість ефірних олій становить 3-5 генрі (мг/м2 за 1 с).
Більшість із них легша за воду, але трапляються і важчі (гірчична, гвоздична, мигдальна та олія евгенального базиліку).
Як правило, ефірні олії погано або зовсім не розчиняються у воді. Вони переганяються з водяною парою і добре розчиняються в органічних розчинниках: петролейному і діетиловому ефірах, в етиловому спирті, бензолі, ацетоні та хлороформі, а також у рослинних і тваринних жирах. Цими властивостями користуються при вилученні олії з рослинної сировини та при її очищенні, їх можна ідентифікувати за коефіцієнтом рефракції, який знаходиться в межах 1,46-1,56 п20.
Ефірними ці сполуки названі через їх летючість.
Хімічний склад ефірних олій дуже різноманітний. Він являє собою суміш із ста та більше окремих сполук — ефірів, альдегідів, кетонів та ін. Наприклад, на початок нового тисячоліття із ефірної олії троянди вченим удалося виділити 226 сполук та встановити, що 184 із них у сумі складають трохи більше ніж 1 %. Серед них ідентифіковано 16 спиртів, 14 кислот, 15 альдегідів, прості та складні ефіри, вуглеводні та інші складніші сполуки. У складі ефірних олій жасмину теж понад 100 компонентів, а в лаванди, помаранча та лимона — понад 300.
Але в кожному з них є декілька речовин, які визначають його запах. У геранієвої ефірної олії — це гераніол С10Н17ОН, у м'ятної — ментол С10Н19ОН, у лимонної — терпен лимонен С10Н16, у трояндової — гераніол, цитронелол С9Н19ОН, оцтовогераніоловий ефір.
Найчастіше ефірні олії мають пекучий смак. Тривале вдихання деяких ефірних олій шкідливо відбивається на здоров'ї людини (лавровишнева олія, олія гіркого мигдалю, кориці, багрянці), тому при роботі з ними слід застосовувати відповідні засоби захисту, хоча деякі ефірні олії (лимонна, м'ятна, евкаліптова, шавлії та багато інших) застосовують у медицині для інгаляції при захворюваннях дихальних шляхів. У парфумерних і косметичних засобах їх концентрація досягає 15% маси.
Ефірні олії — горючі рідини. Температура спалаху найбільш розповсюджених ефірних олій знаходиться в межах 53-92 °С, тому їх відносять до третього класу вогненебезпечних рідин (від 45 °С до 100 °С). Температура їх кипіння — 150-250 °С.
Ефірні олії при температурі, близькій 100 °С, переносяться з водяною парою. При випаровуванні ефірні олії не залишають жирних плям, що дуже важливо при використанні парфумів на їх основі.
Ефірні олії добре розчиняють різні смоли, воски, парафіни, жири, гуму, тому при роботі з ними не можна використовувати таких речовин. Під дією світла і вологи в ефірних оліях відбуваються процеси окислення і осмолення, що супроводжується зниженням якості зміною кольору та запаху. Тому їх слід зберігати в добре закритій тарі, в сухому прохолодному захищеному від сонячних променів приміщенні. Для уникнення окислення тару заповнюють ефірною олією на 93-97 % від її об'єму.
Ефіроолійну сировину переробляють частіше у свіжому вигляді, в сухому переробляють трави, коріння та іншу сировину, яка не втрачає ефірної олії (а інколи навіть трохи накопичує) при сушінні.
Вихід олії значною мірою залежить від умов і строків збирання врожаю (біологічна стиглість рослин, метеорологічні умови, час збирання).
Біологічна стиглість необхідна для найбільшого виходу ефірної олії під час перероблення сировини. Тому збирати врожай потрібно починати після повного дозрівання рослинної сировини.
Метеорологічні умови — це погодні умови. Під час дощу, роси врожай не збирають. Після дощу рослинам дають можливість просохнути і тільки потім збирають. Наприклад, пелюстки троянди та інші квіти необхідно збирати рано вранці; збір у більш пізній час призводить до зменшення виходу олії, тому що за високих денних температур ефірна олія випаровується з поверхні квітів.
Зрізану сировину (квіти, трави), яку переробляють у свіжому вигляді, необхідно терміново доставляти на завод. Її не можна зберігати у вологому вигляді, оскільки це може призвести до самозігрівання, що також зменшить вихід олії і погіршить її якість.
Щоб зменшити втрати ефірної олії при транспортуванні квіткової (і деякою мірою трав'яної) сировини, її переробляють у свіжому вигляді. Тому ефіроолійні заводи будують поблизу плантацій, на яких вирощують сировину.
Зернову, свіжозібрану квіткову та квітково-трав'яну сировину перевозять у чистих, сухих, без стороннього запаху і не заражених шкідниками транспортних засобах відповідно до встановлених правил перевезень. Під час транспортування сировину накривають брезентом або тканиною, щоб захистити від пилу, диму, дощу та інших атмосферних явищ і сонячних променів.
Квіткову сировину перевозять у фанерних ящиках, корзинах. Якість ефіроолійної сировини, яка надходить на переробку чи зберігання, повинна бути високою. Відхилення від установлених норм за окремими показниками може призвести не тільки до погіршення якості сировини, а навіть до повної її непридатності.
За діючими нині ГОСТами, ДСТУ, ОСТами, ТУ чи базисними розрахунковими значеннями якість ефіроолійної сировини оцінюється за такими показниками: зовнішній вигляд, запах, смак, вологість, засміченість, ефіроолійна суміш певної рослини, ефіроолійні домішки інших рослин. За необхідності можуть бути встановлені і додаткові показники, наприклад, вміст ефірної олії в сировині. Відходи ефіроолійного виробництва містять багато цінних біологічно активних і лікувальних речовин, вітамінів тощо. Ці компоненти теж потрібно використовувати. З відходів, які містять ще досить багато вуглеводнів, деяку кількість білків, інших речовин, виробляють корми для худоби (шрот, силос, кормове вітамінне борошно). З них також видаляють різні речовини, які використовують у косметиці, медицині, виробництві синтетичних пахучих речовин і т.ін.
Глибоке вивчення складу відходів з точки зору вмісту в них корисних компонентів, розробка методів їх видобування, розширення об'ємів виробництва продуктів вже освоєними технологіями — актуальні питання сьогодення, вирішення яких дасть можливість розширити асортимент парфумерно-косметичних виробів, підвищити рентабельність ефіроолійного виробництва, а в деяких випадках завантажити підприємство в міжсезонний період.
Уся сировина зберігається в спеціальних закритих складах або на розвантажувальних площадках під тентом. Для сировини будують спеціальні настили. Шар сировини на настилах має бути не товщим ніж 20-50 см. Зберігати під тентом квіткову і деяку трав'яну сировину можна не більше трьох годин.
При зберіганні троянди протягом 15-18 годин втрати ефірної олії становлять 25 %, а шавлії — навіть 30-40 % маси.
Із складів сировина транспортується у відповідні цехи транспортерами.
Зернова ефіроолійна сировина
Основна зернова сировина для отримання ефірної олії в Україні — це коріандр, аніс, фенхель (кріп).
Коріандр (кіндза). Становить майже приблизно 70 % від загальної сировини для виробництва ефірних олій; майже 90 % коріандру вирощується в Україні та Росії. В Україні він культивується в Донецько-Придніпровському регіоні та в Криму.
Вихід ефірної олії 1,1-1,35% від вихідної сировини. В коріандрі міститься до 20 компонентів, головним з яких є ліналоол (65-70%).

Ви бачите тільки 38% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.