Книжки по товарознавству

Технологія отримання ефірних олій

Пешук. Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Залежно від походження рослинної сировини та властивостей ефірних олій їх вилучають методом, за якого можна отримати найбільший вихід продукції високої якості.
Існують такі способи одержання ефірних олій:
— відгонка з водяною парою;
— механічний, з використанням пресів різної конструкції, інших пристроїв та машин;
— вилучення ефірних олій леткими (екстракція), або нелеткими розчинниками (мацерація);
— поглинання ефірних олій тваринними жирами та рослинними оліями (анфлераж), а також деякими іншими рідкими й твердими сорбентами (сорбція).
Використання того чи іншого способу залежить від морфолого-анатомічних особливостей сировини, кількості та складу ефірної олії та інших складових.
Кількість ефірної олії в сировині коливається в досить широких межах: у квіткових бруньках гвоздики — 2,3 %, а в квітках фіалки — близько 0,004 %. До того ж ефірні олії — нестійкі сполуки, при нагріванні з ними відбуваються різні хімічні перетворення. Розглянемо методи отримання деяких ефірних олій найбільш поширених в Україні.
Перегонка з водяною парою
Перегонка з водяною парою — найстародавніший і досі один з найбільш розповсюджених способів одержання ефірних олій. Використовують у всіх випадках, коли сировина містить порівняно багато ефірної олії і коли температура перегонки (близько 100 °С) не впливає на якість ефірної олії.
Температура кипіння окремих компонентів ефірних олій коливається в межах 150-350-С. Наприклад, пінен кипить при 160 °С, лімонен — при 177 °С, гераніол — при 229 °С, тимол — при 233 °С і т.д. Але всі ці речовини за наявності водяної пари переганяються при температурі нижчій ніж 100 °С.
Теоретичні основи процесу перегонки водяною парою випливають із закону Дальтона про парціальні тиски, згідно з яким суміш рідин (взаємно нерозчинних і хімічно один на одного не діючих) закипає тоді, коли сума парціальних тисків їх пари досягає атмосферного тиску.
За законом Дальтона, загальний тиск суміші дорівнює сумі парціального тиску компонентів. В результаті тиск пари суміші досягає атмосферного тиску ще до кипіння води. Наприклад, суміш скипидару і води при атмосферному тиску буде переганятися при95,5 °С, тоді як пінен — основний компонент скипидару — кипить при 160 °С.
Перегонка (дистиляція) — це процес, який складається із перетворення рідини або суміші рідин на пару в одному апараті та конденсації цієї пари шляхом охолодження в іншому апараті.
Процес перегонки ускладнюється, якщо рідина складається з двох або більше компонентів.
Ефірні олії зазвичай малорозчинні у воді, тому перегонка ефірної олії з водяною парою розглядається як один із випадків перегонки двох взаємно нерозчинних і не діючих хімічно одна на одну рідин (хоча це і не зовсім так, оскільки ефірні олії частково розчиняються у воді і не завжди реагують з нею). Відгонка ефірних олій при підвищеному тиску має перевагу в тому, що парціальний тиск багатьох компонентів ефірних олій зростає з підвищенням температури відгонки більше, ніж пружність водяної пари. Завдяки цьому при підвищенні тиску в апараті відносний вміст ефірної олії в дистиляті збільшується. При виробництві ефірної олії трапляються такі види парової відгонки:
— відгонка ефірної олії водяною парою із сировини;
— видалення ефірних олій, розчинених у вторинних дистиляційних водах шляхом дистиляції (когобації);
— очищення ефірних олій перегонкою з водяною парою (ректифікація), яка здійснюється як при атмосферному, так і при зниженому тиску (вакуумі);
— зневоднення (сушка) ефірних олій відгонкою води у вакуумі;
— видалення з ефірних олій окремих компонентів фракційною перегонкою.
На практиці частіше відгонка ефірних олій проводиться двома способами: гідродистиляцією та паровою відгонкою.
При гідродистиляції джерелом водяної пари є вода, залита в апарат разом із сировиною (ефірною олією або ефіроолійною сировиною). Тривала дія киплячої води на ефірні олії призводить до погіршення їх якості, наприклад омилення лінапілацетату в лавандовій ефірній олії, тому цей спосіб використовують в основному для перероблення квіток троянди та іншої сировини, ефірна олія якої не реагує з водою при підвищеній температурі.
У більшості випадків для відгонки ефірних олій використовується гостра пара, яка подається в апарат від пароутворювача, цей процес називається паровою відгонкою. Сутність методу полягає в тому, що при обробленні сировини парою компоненти ефірних олій переходять у парову фазу і в суміші з парами води направляються на конденсацію, а потім — на відокремлення від води. Кількість пари, яка подається в апарат, тобто швидкість відгонки, залежить від виду ефіроолійної сировини та типу апарата. Тиск пари на магістралі перед пуском в апарат для більшості ефіроолійних культур має бути не менше ніж (29-49) х 104 Па. При зниженні тиску пари збільшується олійність відходів.
Конденсація пари (суміш пари води та ефірної олії) та охолодження дистиляту проходить у холодильнику внаслідок віддачі
тепла охолоджуючому середовищу.
Розділення первинної ефірної олії і дистиляту проходить у спеціальних ємностях — відстійниках, які називаються флорентинами. Процес виділення первинної олії ґрунтується на різниці густини олії та води, на їх взаємній нерозчинності. Швидкість виділення залежить від температури середовища, конструкції та розмірів флорентин.
Рекуперація ефірної олії з дистиляційних вод необхідна тому, що дистилят частково виносить із собою ефірну олію в розчиненому стані або у вигляді емульсій. У середньому в дистиляті міститься 5-6 % ефірної олії. Виняток: вміст трояндової олії в дистиляті — до 95 %, а базилікової — до 50 %.
Для рекуперації ефірних олій використовують метод відгонки ефірних олій з парою води — когобацію (проводять у дистиляційних кубах, обладнаних ректифікаційною колоною, дефлегматором та холодильником). Застосовують і сорбцію ефірних олій за допомогою сорбентів (при переробленні троянди).
Якість вторинної когобаційної олії може істотно відрізнятися від якості основної (первинної), що пов'язано з різною розчинністю компонентів ефірних олій. У багатьох випадках вони не купажуються (не змішуються).
Надання ефірним оліям товарного вигляду полягає у відстоюванні, зневодненні та фільтрації.
Ректифікація ефірних олій потрібна для очищення їх від компонентів з неприємним запахом і фарбуючих речовин, оскільки деякі з них мають різкий запах і більш темний колір.
Вакуум-сушіння проводять у сушильних апаратах під вакуумом 13,30 кПа (100 мм рт. ст.) та — температури 70 °С. Вакуум- сушіння застосовують для того, щоб у висушеній масі залишалося не більше ніж 0,2 % вологи.
Перероблення квіток троянди гідродистиляцією
Квітки троянди забороняється зберігати на відкритих майданчиках, щоб запобігти втратам ефірної олії.
Технологічний процес одержання трояндової ефірної олії гідродистиляцією складається з таких операцій:
— попередня підготовка квіток троянди перед гідродистиляцією (ферментація);
— переробка квіток троянди гідродистиляцією і видалення трояндової олії із дистиляційних вод;
— екстракція трояндової олії з активованого вугілля;
— відгонка розчинника із місцели та одержання вторинної трояндової олії;
— надання трояндовій ефірній олії товарного вигляду.
Попередня підготовка троянди — ферментація дає змогу не
тільки зберегти троянду, а й підвищити її олійність.

Ви бачите тільки 34% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.