Книжки по товарознавству

Товарознавчо-санітарна експертиза м'яса тварин у випадку отруєнь і вимушеного забою

Сирохман. Товарознавство м`яса і м`ясних товарів

Виявлення м'яса тварин внаслідок отруєння. Можливі випадки отруєння тварин рослинними і мінеральними отрутами. Особливо небезпечними є фосфорорганічні, хлорорганічні, миш'якові сполуки, ртутні препарати та інші пестициди, які використовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, а також у тваринництві для дезінфекції приміщень, захисту тварин від шкірних паразитів та ін.
У разі підозри на отруєння визначають джерело. Якщо воно виникло на пасовищі, тоді його обстежують на наявність отруйних трав, місць тимчасового складування отрутохімікатів, ділянок з промисловими і технічними відходами. Якщо отруєння виникло в умовах стійлового утримування, необхідно прийняти заходи для збереження залишків кормів.
Харчова неповноцінність і навіть шкідливість м'яса отруєних тварин для людини може бути обумовлена кількома чинниками. Пестициди та інші препарати навіть у мінімальних кількостях здатні виявляти токсичну дію на організм людини. Деякі карбаматні та інші пестициди мають гонадо- і ембріотоксичну дію. Хлорорганічні та ртутьвмісні препарати характеризуються матеріальною кумуляцією і не руйнуються в м'ясі під час тривалого зберігання, оброблення високими і низькими температурами та ін.
Внаслідок отруєння токсичними і отруйними речовинами знижується резистентність організму тварин. Завдяки цьому створюються умови рознесення кишкової мікрофлори в організмі тварин і виникнення вторинних інфекцій. Особливу увагу звертають на сальмонельози, які можуть викликати у людини токсикоінфекцію. Крім того, у м'ясі отруєних тварин часто не відбувається глибоких біохімічних процесів і змін фізико-колоїдної структури білка, які властиві дозріванню чи ферментації м'яса. Тому воно характеризується нижчими смаковими й поживними властивостями.
За умов післязабійної діагностики отруєнь патологоанатомічні зміни в органах і тканинах отруєних тварин близькі до тих, які спостерігаються і з іншими захворюваннями. Більшість отрут зумовлюють дистрофічні та запальні процеси в органах і тканинах. Печінка буває збільшеною, в'ялою. гнилісного або темно-коричневого кольору (жирове переродження). На слизовій оболонці жовчного міхура виявляють точкові крововиливи. У серці, легенях, нирках, печінці також можливі крововиливи. Нирки без змін в об'ємі, в'ялі, межа кіркового і мозкового шарів згладжена. Під серозною оболонкою шлунково-кишкового каналу є крововиливи, різні за формою та інтенсивністю. Лімфатичні вузли інколи набряклі, збільшені в розмірі, на розрізі бузково-рожевого забарвлення, є крововиливи.
За звичайною схемою обов'язковому ветеринарно-санітарному огляду піддають тушу, голову, селезінку, лівер, нирки, шлунок, кишечник і сечовий міхур (Уша Б. В., Андріанова Т. Г.).
Тушу оцінюють за зовнішнім виглядом, ступенем чистоти нутрівки, кольором м'язової і жирової тканин, станом черевини і костальної плеври. На туші відкривають і оглядають основні лімфатичні вузли (поверхневі і глибокі шийні, підкрильцеві, реберно-шийні, міжреберні, ниркові, поперекові, колінні складки, поверхневі пахові, повздовжні, підколінні та ін.).
Огляд голови починають з оцінки слизистої губ, потім підрізають вуздечку язика і виділяють його з ротової порожнини. Язик прощупують і роблять повздовжні розрізи жуйних м"яз, огляд і розрізи підчелюстних навколовушних і поглинальних лімфатичних вузлів.
Селезінка підлягає зовнішньому огляду, а потім роблять повздовжній розріз з метою оцінки пульпи.
Лівер — комплект органів, вилучений із туші в їх єдиному зв'язку і включає легені з трахеєю, серце, печінку, діафрагму і стравохід. Огляд лівера починають з легенів.
Спочатку оцінюють величину і стан легеневої плеври та консистенцію тканин. Потім роблять повздовжні розрізи лівої і правої легені, розкривають верхні дихальні шляхи, враховують стан слизової оболонки трахеї і бронхів, а також наявність у них пінистої рідини або крові.
Серце. Оглядають серцеву сумку і її містиме, а після розкриття серцевої сорочки — епікард, потім за значної кривизни роблять ножем наскрізний розріз, відкриваючи всі шари серця. Звертають увагу на наявність залишків або згустків крові, стану ендокарда і клапанів серця.
Печінку оглядають з діафрагмальної сторони і з боку вхідних воріт. Визначають величину органу, його колір, консистенцію, стан серозного покрову, жовчного пухиря і печінкових лімфатичних вузлів.
Нирки досліджують на туші, знімають капсулу, прощупують і оглядають з поверхні. У всіх випадках підозр на отруєння тварин роблять повздовжній глибокий розріз нирки і досліджують корковий та мозковий шари, а також ниркову цебер.
Шлунок і кишечник починають оглядати з боку серозної оболонки, далі оцінюють стан мезентериальнпх лімфатичних вузлів, з яких 5—6 розрізують. У разі отруєнь або підозр на отруєння обов'язково розкривають шлунок і кишечник.
Внаслідок отруєння тварин можна виявити деякі характерні ознаки. У туш від здорових тварин місце розрізу сильно просочується або інфільтрується кров'ю і під час остигання стає нерівним. У туш тварин з важкими формами отруєння місце розрізу може бути рівним, слабо інфільтрованим кров'ю.
За ступенем знекровленням туші отруєних тварин бувають задовільними, поганими або дуже поганими. У зв'язку з цим м'ясо буде мати темно-червоний колір, на розрізі м'яз можна виявити кров'яні ділянки, жирова тканина набуває рожевого кольору.
Крововиливи різної сили та інтенсивності на слизових оболонках ротової порожнини, у черевині і костальній плеврі часто зв'язані з розвитком секундарного захворювання у тварин, що отруїлися, внаслідок проникнення у кров кишкової мікрофлори, у тому числі із групи збудників харчових токсикоінфекцій.
Зміни у лімфатичних вузлах більш виражені внаслідок розвитку секундарних захворювань. Під час отруєння і розвитку секундарного захворювання лімфатичні вузли стають набряклими, збільшуються в розмірі, на розрізі можуть мати бузково-рожеве забарвлення, ділянки крововиливів, запальні процеси.
У більшості випадків отруєнь печінка буває збільшеною, дряблою, глинистого або темно-коричневого кольору (стан жирового переродження). Жовчний міхур збільшений і наповнений в'язкою жовчю, на слизовій жовчного міхура — точкові крововиливи. У печінці, нирках, серці, легенях, головному і спинному мозку можливі явища застійної гіперемії і крововиливи.
Гострі отруєння зумовлюють набряк легенів з утворенням вогнищ ателектазів. Нирки можуть мати послаблену консистенцію, як правило, не збільшені в об'ємі. Межа коркового і мозкового шарів згладжена. У шлунку або сичузі, а також у тонких кишках під серозною оболонкою і на слизових відзначені крововиливи і запальні процеси, з утворенням ділянок некрозу і виразок.
Під час післязабійного огляду туш і органів отруйних тварин знаходять патоло-гоанатомічні зміни, які характерні для отруєнь тільки певними токсичними речовинами і некрозами.
Отруєння тварин сполуками ртуті характеризується катаральним і катаральногемо-рагічним гастрогістеритом з дифтеритичними наложениями, у печінці — жирова і зерниста дистрофія, під капсулою нирок — чисельні крововиливи, набряк мозку.
Отруєння сполуками кадмію приводить до дегенеративних змін у тканинах насінників, десквамації епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

Ви бачите тільки 36% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.