Книжки по товарознавству

Проблема утилізації

Сирохман. Товарознавство пакувальних матеріалів і тари

Щороку в Україні накопичується близько 600 мільйонів тонн відходів, у тому числі значна частина використаної тари та упаковки.
Швидкий розвиток пакувальної індустрії, прагнення виробників виготовляти конкурентоспроможну продукцію в сучасній упаковці, масовий ввіз упакованої продукції і таропакувальних матеріалів із-за кордону, відсутність в Україні єдиного, комплексного и відпрацьованого механізму збирання, утилізації та переробки використаних таропакувальних матеріалів створюють загрозу для екологічної безпеки нашої держави. Європарламент ще 1991 року прийняв Європейську директиву щодо упаковки, в якій було чітко поставлено завдання прийняти особливі правові та адміністративні заходи для захисту довкілля, забезпечити рівні умови для конкуренції в галузі упаковки. Згідно з цією директивою в кожній розвиненій країні виробники та споживачі тари й пакувальних матеріалів несуть відповідальність за забруднення території відходами тари та упаковки, відшкодовують витрати на збір, сортування, переробку та утилізацію цих відходів.
Директивою поставлено завдання: до прийняття державами власних законів забезпечити переробку не менше 50 % кожного із пакувальних матеріалів, а 25 % відходів — використовувати як сировину при вторинній переробці.
У кожній розвиненій країні діє система з переробки й утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів, у ряді країн прииняті и успішно діють спеціальні національні програми:
У Бельгії (Fost Plus), у Данії (Action Plan for West and Recycling 1993—97), Німеччині (Grune Punkt), Австрії (ARA), Франції (Eco — Embballages), Іспанії (Punto Eko — Embfilges), Польщі (BIS System) тощо.
Лідерами з переробки та вторинного використання відходів упаковки є Німеччина (переробляється більше 70 % відходів), Нідерланди (65 %), Австрія (60 % ).
Щорічно у ФРН утворюється майже 12 млн т відходів упаковки. Розв'язання цієї проблеми через спалювання невідсортованого сміття чи складування його на звалищах виявилося неефективним. Звалища та сміттєспалювальні заводи займають значні території і окраїнні зони міст та селищ, концентруючи забруднення грунту та води в кількостях, що загрожують здоров'ю людей. Збільшення обсягів спалення відсортованого сміття призводить до забруднення повітряного басейну, у тому числі й такими отруйними продуктами, як діоксин.
Економічно неспроможною виявилася й система збирання, сортування та переробки пакувальних відходів — у ФРН цим займалися муніципальні служби, ряд фірм. Зібрані та відсортовані відходи виявилися в більшості випадків дорожчими, ніж первинна сировина (картон, папір, скло, полімери, метали). Тому сортували та утилізували лише 25—30 % відходів упаковки, інші скидали на звалища чи спалювали.
Система, яку законодавче було підтримано «Законом про відходи» і постановою бундестагу «Про уникнення відходів» поєднала в собі такі складові частини: обов'язковий збір, сортування та утилізація використаної тари й упаковки, обов'язкова сплата послуг усіма суб'єктами зі збору й переробки упаковки; високий рівень технології та утилізації.
На практиці «Дуальна система» централізовано взяла на себе цю комплексну роботу. Фірми, що використовують пакувальні матеріали для фасування продукції, сплачують згідно із затвердженими тарифами послуги зі збирання та утилізації і одержують ліцензію «Зелена крапка». Якщо продукція не виробляється в Німеччині, а завозиться на її територію, то плату за ліцензію сплачує компанія, яка завозить продукцію.
«Дуальна система» укладає контракти із спеціалізованими фірмами, як правило, приватними чи комунальними підприємствами на збирання сортування відходів упаковки. На муніципальні підприємства припадає лише 30 % контрактів, а на приватні — 70 %. Таким чином підтримується конкуренція, що забезпечує низькі ціни за збирання та сортування відходів упаковки.
Ці стадії —найбільш витратна частина діючої системи. На це витрачається 80 % усіх коштів, що надходять від виробників та постачальників продукції в упаковці.
Відсортовані відходи направляють на підприємства, що здійснюють переробку та виробляють вторинну сировину. Для фінансової підтримки цих підприємств використовують 15 % усіх коштів, одержаних «Дуальною системою». Для функціонування самої компанії залишається 5 % коштів. Діяльність товариства охоплює всі землі та міста Німеччини. Завдяки діяльності товариства одержано інвестиції, створено понад 17 тисяч додаткових робочих місць та 320 сортувальних пунктів. Сама компанія згідно із Статутом, погодженим з Антимонопольним комітетом ФРН, — безприбуткова організація.
Щорічно в розрахунку на одного мешканця збирають 65,5 кг відходів використаної тари та упаковки, з яких скло — 31,5 кг папір і картон — 15,4, полімерні відходи — 18,7 кг.
В основі різних європейських систем лежать такі фактори:
• застосування тари і пакувальних матеріалів з найменшою екологічною безпекою;
• система й механізм компенсаційнйх відшкодувань витрат на збирання, сортування, переробку й утилізацію використаної тари та пакувальних матеріалів;
• жорстка адміністративна й матеріальна відповідальність за забруднення навколишнього середовища;
• наявність незалежної від конкретних підприємницьких структур організації, яка узагальнює й контролює цю проблему;
• значна інвестиційна робота з технічного переоснащення галузі збирання, сортування, переробки та утилізації використаних тари і упаковки.

Ви бачите тільки 41% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.