Книжки по товарознавству

Неорганічні матеріали з рудних і водо-мінеральних ресурсів

Астапова. Матеріалознавство та основи технології переробки природної сировини у непродовольчі товари

Рудні ресурси - залізна й марганцева руди, боксити, хроміти, мідні, свинцево-цинкові, нікелеві, вольфрамові, молібденові, олов'яні, сурманові руди, руди шляхетних металів тощо.
Водно-мінеральні ресурси (гідромінеральні, мінеральні ресурси морської води, мінеральні ресурси океану). Основними видами водно-мінеральних ресурсів є підземні прісні і мінералізовані води, залізо, свинець, уран, золото, натрій, хлор, бром, магній, поварена сіль, марганець, а також рудоносні жили, шари континентального шельфу й залізно марганцеві включення на глибинах океану (близько 79% мінеральних ресурсів знаходиться під водою Світового океану).
Залізні руди - мінерали магнетит, магномагнетит, титаномагнетит, сидерит, залозисті хлорити; марганцеві руди - мінерали піролюзит, родопит, олигонит і ін.; боксити - алюмінієві руди; хроміти - руди хрому. Перераховані вище й інші рудні ресурси служать сировиною для одержання чорних і кольорових металів і сплавів.
До чорних металів і їхніх сплавів відносяться: залізо і залізовуглецеві сплави (сталі і чавуни). У групу кольорових металів включають: мідь, алюміній, магній, кобальт, берилій, титан, цинк, свинець, хром, нікель, золото, срібло, платину і сплави на їхній основі.
Залізо - блискучий сріблясто-білий метал, що утворює поліморфні модифікації (при звичайній температурі стійко -Fe - гранецентрирована решітка. На повітрі залізо окисляється, тобто покривається рудою ржавчиною. У чистому виді залізо практично не використовується. Широке застосування мають залізовуглецеві сплави - сталі й чавуни.
Сталь - сплав заліза з вуглецем, зі змістом вуглецю до 2,14%. Ці сплави розділяють на вуглецеві й леговані (до їхнього складу вводять леговані елементи).
Вуглецеві сталі класифікують за наступними ознаками:
1 За призначенням: конструкційні й інструментальні.
2.За якістю вуглецеві конструкційні сталі підрозділяються на два класи: звичайної якості і якісні, а інструментальні - якісні і високоякісні.
3.Залежно від умов і ступеня розкислення сталі розділяють на: спокійні, які містять мінімальну кількість закису заліза, що забезпечує «спокійне» застигання металу у виливниці;
киплячі - сталі цілком нерозкислені (без ферросилліція) і тому і містять закис заліза, при цьому закис при охолоджуванні у виливниці реагує з вуглецем і утворить CO, що у вигляді пухирців і виділяється і створює враження кипіння. У киплячих сталях відсутня усадочна раковина, унаслідок, великої наявності газових І пухирців. Ці сталі економніші і дешевше - менш відходів.
напівспокійні - сталі проміжного типу.
4. За змістом вуглецю сталі підрозділяють на низьковуглецеві (вміст 1 вуглецю менше 0,3 %), середньовуглецеві (вуглецю - 0,3-0,7 %), і високовуглецеві (вуглецю - більше 0,7 %).
5. За способом виробництва: мартенівські, електросталі, бесемерівські. І Вуглецеві конструкційні сталі підрозділяють на: звичайної якості і якісні. Конструкційні вуглецеві сталі звичайної якості розрізняють І 3-х груп А, Б, В. Сталі групи А позначають СтО, Стіпс, Ст2кп і ін. (Сталь, від 0 до 6 - умовний номер марки, сп, пс, кп - ступінь - кипляча, спокійна, напівспокійна). В вуглецевих сталях груп Б, В в марці додають букву «Б» чи «У» БСтО, БСт2кп, ВСтІсп, ВСт2кп тощо. ] Вуглецеві конструкційні сталі позначають цифрами: 08,10,15,20, 1 25... до 85. Цифри показують середній вміст вуглецю в сотих частках. І Якщо в сталях підвищений вміст марганцю в маркуванні додається буква «Г», наприклад, 50М, 65Г тощо.
Вуглецеві інструментальні сталі поділяються на якісні, які маркірують буквою «У» і цифрою, що вказує десяті частки вуглецю: У7, ; У8, У13; вуглецеві інструментальні високоякісні - у їхньому маркуванні додають букву «А», наприклад, У7А,... У13А.
Вуглецеві сталі застосовують для виготовлення металевого посуду, інструментів, ножових виробів і ін.
Леговані сталі - сталі, у які спеціально вводять один чи декілька легуючих елементів для одержання заданих властивостей. До легуючого елемента відносяться:: хром, нікель, молібден, вольфрам, ванадій, титан, ніобій, тантал, алюміній, бор, кремній, марганець та ін. Легуванням можна підвищити міцність і в'язкість сталі, збільшити красностійкість (збереження високої твердості при підвищених температурах), підвищити опір зносу й корозії, додати сталі особливі фізичні і хімічні властивості.
Марганець підвищує міцність сталі і властивості інструмента, що ріжуть, виготовленого з цієї сталі.
Кремній сприяє росту міцності і твердості сталі, але знижує її пластичність. Легування кремнієм підвищує корозійну стійкість, жаростійкість і магнітну проникність сталі і знижує втрати на гістерезис.
Хром поліпшує механічні властивості сталі й збільшує прогартованість. При вмісті хрому більш 13 % сталь здобуває корозійну стійкість. Такі сталі застосовують, як нержавіючі. Хром перешкоджає росту зерна при нагріванні сталі.
Нікель підвищує межу пружності сталі, при цьому не знижується її ударна в'язкість. Нікель збільшує прогартованість сталі, перешкоджає росту зерна при нагріванні і знижує короблення сталі при термічній обробці.
При введенні більш 13% Сг і 18 - 20% Ni сталь стає немагнітною, здобуває високу міцність, корозійну стійкість і жароміцність.
Вольфрам, молібден, ванадій, титан утворять з вуглецем карбіди, що підвищують твердість і зносостійкість сталей, причому ці властивості, зберігаються при нагріванні до температури 500 - 660 °С. Сталі, леговані карбідоутворюючими елементами, використовуються для виготовлення інструмента, що ріже.
Основними ознаками класифікації легованих сталей є хімічний склад, ступінь легірування і призначення сталей.
1. За призначенням: конструкційні (будівельні, машинобудівні, пружинно-ресорні, шарикопідшипникові), інструментальні і з особливими властивостями (нержавіючі сталі, сплави з високим електроопором, сплави з особливими фізичними властивостями тощо)
2. За якістю: якісні (до 0,04 % S і 0,35 % Р), високоякісні (до 0,025 % S і до 0,025 % Р) і особо високоякісні ( до 0,015 % S і Р).
3. За хімічним складом: хромисті, марганцеві, хромонікелеві й ін.
4. За кількістю легованих елементів: низьколеговані (до 2,5%), леговані (від 2,5 до 10%) і високолеговані (більш 10% леїуючих елементів).
Для позначення марок сталей прийнята буквено-цифрова система. Умовна позначка, виражена буквами й цифрами, показує зразковий хімічний склад сталі. При вмісті легуючого компонента в межах 1% цифру не ставлять. Наприклад, сталь марки ЗОХГС-Ш чи А розшифровується так: ЗО - 0,30 вуглецю; 1 % - хрому; 1 % - марганцю; 1 % - кремнію; Ш - особо високоякісні.
Якщо наприкінці маркування стоїть буква А, то це означає, що дана сталь відноситься до категорії високоякісних сталей. Якщо легуючі елементи складають більше 1%, то це вказується в марці, наприклад, 12Х18Н9 (0,12 % - С).
Леговані сталі підрозділяють на 3 групи: конструкційні, інструментальні і сталі з особливими властивостями. Конструкційні леговані сталі бувають шарикопідшипникові, пружинно-ресорні, котрі використовують у виробництві товарів. Ці сталі випускають наступних марок: 60С2Н2А, 55СГ, ШХ6, ШХ15СГтощо.
Інструментальні леговані сталі використовують для виготовлення різьбонарізних інструментів. Основними марками цих сталей є Р9М4Д08,9ХС і ін.
До сталей з особливими властивостями відносять: нержавіючі сталі, сплави з високим електроопором, магнітні сталі і сплави. Нержавіючі сталі випускають наступних марок: 08X13; 12X13; 15X28 тощо. Дані сталі використовуються для виготовлення посуду, ложок, казанів тощо. Сплави з високим електроопором ХН80ТБЮ, ХН77ТЮР
- ніхроми, використовують як матеріали для виготовлення нагрівальних елементів у електроприладах. Магнітні сталі (магнітом'ягкі і магнітотверді) використовують для елементів обчислювальної техніки, у радіоапаратурі, для постійних магнітів тощо.
Чавуни підрозділяють на білі й сірі. Білим називається чавун, у якому весь вуглець знаходиться в зв'язаному стані у формі цементиту. У зламі він має білий колір і характерний металевий блиск.
Сірим називають чавун, у якому весь вуглець чи велика його частина знаходиться у виді графіту. Такий чавун у зламі має сірий колір через велику кількість графіту. Крім вуглецю в чавуні присутні постійні домішки: кремній, марганець, сірка, фосфор і ін. Кремній сприяє графітизації чавуна. Вміст кремнію в чавунах коливається від 0,5 до 4,5 %. Марганець перешкоджає графітизації, сприяє одержанню в структурі чавуна цементиту, тобто збільшує схильність чавуна до відбілювання (відбілювання чавуна - утворення в поверхневому шарі структури білого чавуна). Вміст марганцю в чавунах може бути від 0,4 до 1,3%.
Сірка є шкідливою домішкою. Вона зменшує рідинотекучість і сприяє відбілюванню чавуна, причому, відбілюючи вплив сірки в 5
- 6 разів більше, ніж марганцю. Вміст сірки допускається не більш 0,08 — 0,12 %. Фосфор у чавунах є корисною домішкою, він збільшує рідинотекучість сірого чавуна, підвищує твердість і зносостійкість чавуна. Вміст фосфору в чавунах коливається від 0,3 до 0,8%.

Ви бачите тільки 24% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.