Книжки по товарознавству

Керамічні матеріали

Зрезарцев. Товарознавство сировини та матеріалів

Керамічні — матеріали і вироби отримані з глинистих матеріалів з мінеральними або органічними добавками (або без них) шляхом формування та наступного обпалювання. Основний компонент — глини та коаліни, які при змішуванні з водою утворюють пластичне тісто що після обпалювання переходить у водостійке та міцне неподібна тіло (мал.9.2).
Найважливіші властивості глин, що протиріачать її природність для виробництва кераміки: пластичність, зв'язуюча здатність, повітряна та вогнева усадка, вогнестійкість та шість домішок
До шкідливих домішок відносять оксиди заліза та марганцю, вуглекислі та сірчанокислі солі. Вони понижують вогнестійкість глин, що викликає обпалюванні появу тріщин, висолів (білих плям) та надають виробам червоно-бурий колір. В залежності від розмірів часток розрізняють: глинисті частки (до 0.005мм), які надають високі пластичні властивості, пиловидні (0,005...0,15мм) та пісчані І«]5 5,0мм), які не мають пластичних властивостей. Розрізняють глини високонластичні (жирні), глини середньої пластичності та пластичні (тощі). Пластичні (жирні) глини використовують дою, бо при сушці та обпалюванні вони відзначаються значною мірою, яка супроводжується деформуванням і розтріскуванням виробів. Для зменшення усадки, ваги до складу суміші вводять:

— шамот (обпалена та розмелена глина, шлаки, кварцеві піски) — зменшує усадку при сушці та обпалюванні, запобігає деформації та розтріскуванню виробів;
— вигораючі (тирса, торф) — утворюють пори та підвищують теплозахисні властивості;
— ущільнюючі (польвий шпат, доломіт, магнезіт, подрібнене скло) — понижують температуру спікання, підвищують щільність виробів.
Для виготовлення кольрової кераміки вводять фарбники; оксиди заліза, кобальту хрому тощо. Керамічні вироби
Процес виробництва включає видобування глини і домішок, їх підготовку, створення однорідної маси, формування виробів, сушку, обпалювання, охолодження та сортування виробів, їх оздоблення.
Видобуваєма сировина потребує ретельної підготовки. Її якість залежить від складу і чистоти сировини. Вибір способу підготовки залежить від властивостей сировини, складу суміші, розмірів і призначення виробів та способу їх формування.
Формування (пресування) виробів здійснюють способом:
— сухого пресування: вологість суміші 2...8%. Вироби формують у металічних формах під тиском. Виготовляють тонкостінні вироби (плитку для підлоги, облицювальну плитку тощо) з малопластичних глин. Процес сушки сирцю практично не проводять.
— напівсухого пресування: вологість суміші 8... 14%. Вироби формують у металічних формах двохстороннім пресуванням. Сирець має чітку форму, точні розміри, міцні кути і ребра. Виготовляють тонкостінні керамічні вироби.
— пластичного пресування: вологість суміші 15...25%. Спосіб найбільш поширений у виробництві будівельних керамічних виробів (цегла, керамічні камені, черепиця). З насадки преса виходить глиняний брус необхідної форми та розмірів, який ріжуть на вироби певної довжини. Вироби мають шорстку поверхню та притуплені грані та кути.
— шлікерного формування: вологість суміші 45% яку заливають у гіпсові форми, що поглинають надлишок вологи. Виготовляють санітарно-технічний фаянс та облицювальні плитки.
Після формування напівфабрикат сушать під навісами або у сушилках до вологості 8...10% (в залежності від виду виробів). Тривалість сушки — від декількох годин (тонкостінні вироби) до 15 діб. Отриманий після сушки керамічний виріб називають сирець.
Для надання стійкості до зовнішніх факторів і для підвищення декоративних властивостей поверхню сирця покривають глазур'ю (розчином алюмокремнієвих сполук) або ангобом (біла або кольорова глина), який утворює матову поверхню.
Обпалювання починають з рівномірного прогріву та спалювання органічних домішок. Власне обпалювання починається при 900... 1000 °С і закінчується при 1100... 1400 °С утворенням легкоплавких сполук, які заповнюють порожнини та цементують частки глини. Глазуровані фаянсові плитки обпалюють двічі: перше — створення основи, друге після глазурування. Після обпалювання продукцію охолоджують і сортують за зовнішнім виглядом, формі, розмірам і наявності дефектів. Продукція після обпалювання називається черепок. За характером будови черепка, розрізняють:
Вироби тонкої кераміки — мають однорідну дрібнозернисту будову звичайно білого кольору (порцеляна, фаянс);
Вироби грубої кераміки — мають неоднорідну крупнозернисту будову з темним забарвленням (цегла, черепиця).
В залежності від водопоглинання черепка, керамічні вироби бувають:
Щільні (водопоглинання до 5%) — плитка для підлоги, порцеляна, санітарно-технічні вироби;
Пористі (водопоглинання більше 5%) — глиняна цегла, черепиця, облицювальна плитка.
За призначенням будівельні керамічні матеріали та вироби поділяють на групи (мал. 9.3):
Стінові вироби. До них відносять цеглу, керамічні камені (всі керамічні вироби конструкційного призначення з розмірами більшими за цеглу) та панелі. Вироблювана цегла буває:

Ви бачите тільки 44% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.