Книжки по товарознавству

Мастильні матеріали

Зрезарцев. Товарознавство сировини та матеріалів

Мастильні матеріали — продукти переробки нафти або різні синтетичні речовини. їх вводять між поверхнями що труться для зменшення сили тертя та уповільнення зноса.
Крім цього вони захищають матеріали від корозії, охолоджують поверхні тертя, видаляють продукти зносу, виконують функції робочої рідини в гідравлічних системах, працюють як теплоносії тощо.
За походженням мастильні матеріали бувають органічними, неорганічними та елементоорганічними (складаються з органічних та неорганічних речовин ) а за агрегатним станом — рідкими, консистентними і твердими ( мал. 10.9 ).

Мастильні матеріали які при нормальній температурі (+20 °С) знаходяться у рідкому стані називають оливами. їх класифікують за певними ознаками.
Спосіб виготовлення мастил впливає на певні властивості і визначає область їх використання:
Дистилятні — продукти перегонки мазуту;
Залишкові— очищені залишки перегонки нафти після виділення всіх видів моторного палива. Найпростіший представник — очищений мазут;
Компаундовані ( змішані, комплексні) — суміш дистилятних і залишкових масел:
Полімеризаційні (синтетичні) — органічні або елементоорганічні високомолекулярні сполуки (кремнійорганічні, поліметилсілоксанові, поліметил-фенілсілоксанові тощо);
Регенеровані — матеріали з відновленою якістю відпрацьованих масел. За складом і фізико — хімічними властивостями вони наближаються до базових.
Мастильні матеріали які при нормальній температурі знаходяться у мазеподібному стані, а при нагріванні переходять у рідкий називають консистентними (пластичними) змазками (мастилами) (від лат. consisto-гуснути).
їх класифікують за температурою краплепадіння та за призначенням (мал.10.10).
Тверді змазки (мастила) використовують для змащування механізмів, що працюють у вакуумі при температурах від -70°С до + 500°С, кріогенних рідинах (зріджений кисень, азот тощо), в агресивному середовищі, в устаткуванні де присутність рідких або консистентних мастильних матеріалів не припустимі (харчове обладнання, електронні прилади тощо).
Рідкі мастильні матеріали
Найважливішими властивостями та якісними характеристиками рідких мастильних матеріалів являються :
— маслянистість;
— хімічна стійкість;
— температура застигання;
— коксуємність;

— температура спалахування ;
— зольність;
— в'язкість та її залежність від температури ;
— наявність механічних домішок ;
Для характеристики рідких мастильних матеріалів користуються одиницями кінематичної та динамічної в'язкості яку визначають при температурі +100, +50, -15, -20, -35°С Для мастильних матеріалів які працюють в широкому діапазоні температур дуже велике значення має залежність в'язкості від температури. Вона характеризується індексом в'язкості або температурно — в'язкізним коефіцієнтом:
Ив = В50 / В100 ; К = (Во – В100) / B50 де В0 В50, В100 — в'язкість випробуємого матеріалу відповідно при 0, +50, +100°С.
Маслянистість (змащувальна здатність, липучість) — здатність мастильного матеріалу прилипати до твердої поверхні та утворювати на ній тонку міцну маслянисту плівку. Ця характеристика дуже важлива для механізмів які працюють при великих навантаженнях і малих швидкостях.
Температура застигання — здатність гуснути при низьких температурах. Визначається як температура при якій досліджуваний мастильний матеріал гуснр так, що при нахилі пробірки на 45° його рівень залишається нерухомим протягом 1 хвилини. Цю характеристику враховують при транспортуванні, зберіганні та заправці систем змащування.
Хімічна стійкість (стабільність) — здатність не окислюватись під впливом температур вищих за +50°С і кисню повітря. Утворені продукти окислення змінюють склад і погіршують якість мастильних матеріалів.
Коксуємість — здатність мастильних матеріалів утворювати кокс під впливом високих температур і тиску без доступу повітря.
Температура спалахування — температура при якій пари мастильних матеріалів утворюють із повітрям суміш яка спалахує при контакті з полум'ям Ця характеристика визначає умови зберігання та використання мастильних матеріалів.
Зольність — тверді продукти згоряння дрібні частки яких прискорюють знос поверхонь тертя. Ця характеристика жорстко обмежена і знаходиться у межах 0,005...0,2%.
Механічні домішки — викликають швидке руйнування поверхонь тертя. Вони складаються з мінеральних часток та металевого пилу. Для високоякісних мастильних матеріалів їх присутність недопустима.
Волога, лужні, кислотні та сірчані сполуки — викликають корозію металевих деталей. Наявність кислотних і лужних сполук характеризується кислотним числом, яке показує кількість їдкого калію необхідного для нейтралізації кислих сполук.
Для підвищення експлуатаційних властивостей мастильних матеріалів до їх складу вводять присадки. За призначенням вони поділяються на групи:
В'язкізні — для поліпшення в'язкізних характеристик мастильних матеріалів: КП-20 (концентрований розчин поліізобутилена в індустріальному маслі И 12А), вініпол (продукт полімеризації вінілбу- тиленового ефіра), поліметакрелати В-І та В-2 (продукти полімеризації ефірів метакрилової кислоти);
Маслянисті — для поліпшення мастильних властивостей: олеїнова, стеаринова та інші жирні кислоти, кісткове або рицинове масло, природні жири тощо;
Депресорні — для пониження температури застигання мастильних матеріалів: АФК (триалкілфенолят кальцію у розчині масла), А3НИИ — ЦИАТИМ — 1 (хлорований парафін з фенолом), ПМА (продукт полімеризації ефірів метакрилової кислоти);
миючі (антинагарні) — для попередження утворення нагара, коксів тощо: СБ-3 та СК-3 (барієва та кальцієва солі суфокислот), АСК (розчин алкісаліцілата кальцію), АСБ-50 (розчин алкілсаліці- лата барію) тощо;
антиокислювальні — для підвищення хімічної стабільності мастильних матеріалів: ДФ — 1 (розчин диалкілдитиофосфата барію у веретенному маслі), ДФ-11 (розчин диалкілдитиофосфата цинку у веретенному маслі), АзНИИ-10, АзНИИ-11 тощо;
багатофункціональні — багатокомпонентні композиції. Асортимент рідких мастильних матеріалів складають: Моторні оливи призначені для зменшення зносу деталей двигунів внутрішнього згоряння, зниження втрат енергії на тертя та виконують функції охолоджувача між поршневими кільцями і стінками циліндрів. В залежності від типу двигуна вони поділяються на автомобільні (карбюраторні та дизельні), авіаційні, автотранспортні та реактивні.
Масла в двигунах внутрішнього згоряння працюють в умовах динамічної зміни температури і тиску. Тому до них ставлять вимоги стабільності, оптимальної в'язкості, високої температури спалаху, низької кислотності та зольності.
Випускаємі автомобільні оливи класифікують за ступенем форсованості двигуна та за в'язкістю при +100°Є (табл. 10,17)
Таблиця 10.17
Класифікація і маркування автомобільних моторних олив

Оливи групи А, Б, В та Г призначені відповідно для нефорсова- них, мало-, середньо- і високофорсованих карбюраторних і дизельних двигунів. Олива групи Д — для високофорсованих дизельних двигунів, що працюють у важких умовах. Олива групи Е — для тихохідних дизельних двигунів з спеціальною системою змащування які працюють на паливі з високим вмістом сірки (до 3,5%).

Ви бачите тільки 26% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.