Книжки по товарознавству

Консультативний комітет з електротехніки (ККЕ)

Саранча. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю

Із застосуванням у другій половині XIX ст. електричних і магнітних явищ у техніці гостріше відчувалась необхідність встановити загальні одиниці замість численних розрізнених одиниць (до 1880 р. було 15 одиниць опору, 8 одиниць електрорухомої сили, 5 одиниць сили струму).
Вибором практичних електричних величин займався Перший Конгрес з електротехніки, який зібрався в Парижі у 1881 р. У Конгресі брали участь видатні вчені: Гемгольц, Колрауш, Маскар, Столетов, В.Томсон (Кельвін). Було вирішено прийняти дві абсолютні системи одиниць, розроблені і прийняті ще раніше (в 1862 р.) Британською асоціацією для розвитку наук: електростатичну (СГСБ) і електромагнітну (СГСМ). Системи Грунтувались на одиницях довжини, маси і часу - сантиметрі, грамі і секунді. Однак через незручність одиниць цих систем для практики Конгрес прийняв «абсолютну практичну» систему, одиниці якої знаходяться з відповідними одиницями систем СГС (сантиметр, грам, секунда) у співвідношеннях, рівних 10й ( п — ціле число).
В додаток до прийнятих Британською асоціацією практичних одиниць (Ом, Вольт і Фарада) Конгрес установив найменування: Ампер - для одиниці сили струму, яка дорівнює 10"1 одиниць, СГСМ (сантиметр, грам, секунда, мінута) і Кулон - для одиниці кількості електрики, рівний 1 Ампер-секунді.
У 1889 р. в Парижі відбувся Другий конгрес ККЕ, який включив до списку практичних одиниць ще три: одиницю енергії - Джоуль, рівний 107 ерг; потужності - Ват, рівний Джоуль за секунду; і індуктивності - квадрант, рівний 109 одиниць СГС (пізніше цій одиниці було дано найменування Генрі).
Для вимірювання магнітних величин Конгрес у 1881 р. прийняв одиниці СГСМ, двом з яких Паризький конгрес з електрики в 1900 р. дав найменування Максвел (одиниця магнітного потоку) і Гаус (одиниця напруженості магнітного поля), причому у зв'язку з неясністю запису в протоколі останнє найменування почали застосовувати і для одиниці магнітної індукції. Неясність існувала до 1930 p., коли рішенням Стокгольмських зборів Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК) найменування Гаус було дано одиниці магнітної індукції, а для одиниці напруженості магнітного поля було установлено найменування Ерстед. Крім того, дали власне найменування одиниці магніторушійної сили системи СГСМ - Гельберт.
Прийняті одиниці входили до запропонованої ще Максвеллом трьохвимірної системи одиниць, названу ним квадрантною. Основними одиницями її були: одиниця довжини - 107 м (т) (1/4 земного меридіана, або квадрант), одиниця маси — Ю-11 г (g) і одиниця часу — 1 с (5).
Неприйнятність для практичних механічних одиниць цієї системи зумовила пошуки іншого рішення, і в 1901 р. італійський вчений ДжДжорджі запропонував чотиривимірну систему одиниць, що ґрунтується на метрі, кілограмі, секунді і одній практичній електричній одиниці. Як зазначав Джорджі, ця система могла об'єднати механічні одиниці системи МКС (метр, кілограм, секунда) і вже прийняті практичні електричні одиниці. Через багато років цю пропозицію було покладено в основу прийнятої Міжнародної системи одиниць.
Однак вибір одиниць і побудова системи не вирішували остаточно завдання встановлення єдності вимірювання електричних величин. Необхідно було домовитися про способи їх експериментального відтворення. Після декількох розрізнених рішень, які не витримали випробування часом, на Міжнародному конгресі в Чикаго в 1893 р. були прийняті специфікації для створення еталонів Ома і Ампера, яким судилося на довгі роки стати основою для уніфікації електричних вимірювань. Конгрес установив, що Ом слід відтворювати за допомогою стовпа ртуті довжиною 106,3 cm (cm) і масою 14,4521 г (g) за допомогою вольтметра, в якому з розчину азотно-кислого срібла повинно виділятися срібло зі швидкістю 1,118 мг/с (mg/s). За рішенням Конгресу, ці одиниці були названі «міжнародними» на відміну від «абсолютних», теоретичних одиниць, прийнятих раніше. Слідом за Омом і Ампером з'явились міжнародні Вольт, Кулон, Ват, Джоуль та ін.
Визначення міжнародних Ома і Ампера були уточнені на Лондонській міжнародній конференції в 1908 p., оскільки число значимості цифр у їх визначеннях не відповідало зростаючим вимогам до точності. Довжина ртутного стовпа була прийнята рівною 106,300 см (cm) і швидкість виділення срібла — рівній 1,11800 мг/с (mg/s).
У такому вигляді визначення одиниці. Ома і Ампера діяли до 1 січня 1948 p., коли було здійснено перехід на абсолютні електричні одиниці.
Вибір електричних одиниць і методи їх відтворення довго не входили в коло інтересів органів Метричної конвенції. Тільки на VI ГКМВ 1921 p., були внесені зміни в Метричну конвенцію і на МБМВ покладено проведення міжнародних звірень еталонів електричних одиниць, у зв'язку з чим в Бюро організували електричну секцію. До VII ГКМВ 1927 р. було зроблено декілька конкретних пропозицій щодо системи електричних одиниць та їх еталонів.
Для розгляду МКМВ було створено Консультативний комітет з електротехніки (ККЕ) під головуванням одного з членів МКМВ. До складу членів ККЕ входили представники метрологічних лабораторій Англії, Німеччини, СРСР, США, Франції, Японії. Від СРСР у роботі ККЕ брав участь Всесоюзний науково-дослідний інститут ім. Менделєєва (ВНДІМ).

Ви бачите тільки 43% питання.

Текст смс:
kkdtk2
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk2 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.